доказ


доказ
-у, ч.
1) Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження. || рідко. Донос на кого-небудь.
2) Предмет або обставина, які свідчать про чию-небудь провину.
••

Непрямі́ до́кази — докази, з яких (за умови їх вірогідності) можна зробити можливий висновок про існування факту, що доводиться.

Похідні́ до́кази — докази "з других рук"; відомості, отримані з копій документів або за допомогою фотознімка тощо.

Прямі́ до́кази — докази, з яких (за умови їх вірогідності) можна зробити однозначний висновок про існування (або неіснування) деякого факту.

Речові́ до́кази юр. — пов'язані із злочином предмети, що дають можливість розкрити його.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Смотреть что такое "доказ" в других словарях:

  • доказ — [до/каз] зу, м. (на) з і, мн. зие, з іў …   Орфоепічний словник української мови

  • доказ — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • апагогичен доказ — доказ со кој се побива спротивното тврдење …   Macedonian dictionary

  • переведенье — доказ …   Старабеларускі лексікон

  • доказать — доказ/а/ть …   Морфемно-орфографический словарь

  • доказуемый — доказ/у/ем/ый …   Морфемно-орфографический словарь

  • доказательность — доказ ательность, и …   Русский орфографический словарь

  • доказательный — доказ ательный; кратк. форма лен, льна …   Русский орфографический словарь

  • доказательственный — доказ ательственный …   Русский орфографический словарь

  • доказательство — доказ ательство, а …   Русский орфографический словарь

Книги

Другие книги по запросу «доказ» >>